Лінь чи прокрастинація?

Підслухано у шикарного прокрастинолога – Макса Дорофєєва.

1. Якщо відкладання змушує займатись чимось іншим, відкладати важливе на потім і відчувати за це провину – це саме прокрастинація.

2. Щоб дійсно розрізняти задачі важливі і термінові, треба зрозуміти, що насправді важливі – те, чого насправді хочеться.

Те, що дійсно важливо, може і не лежить на поверхні. Треба зрозуміти, яка насправді кінцева мета, і можливо є легші способи досягнення. Здогадки про можливі легші способи досягнення мети змушують прокрастинувати.

3. Задачі можна розподілити за кольором – червоні – ті, через невиконання яких буде погано, і зелені – через їх виконання стане краще.

4. Зранку 20 хвилин на зелену задачку. Це додасть задоволення і наснаги для праці.

5. Прокрастинація – запобіжник від вигорання. Але відкладання і виконання непотрібних задач замість важливих втомлює.

6. Іноді людина прокрастинує, бо неочевидний перший крок. Буває і таке.

Врешті. Це написано мною, бо я прокрастиную та до цієї пізньої години не можу скінчити нецікаву задачу з локалізації одного з сайтів. Замість роботи споглядаю відосики про прокрастинацію.

Також порада від Soer Talks щодо боротьби з лінню. Лінь – легкий спосіб отримання задоволення. Щоб хотілось працювати, треба знаходити в роботі джерела задоволення – захват і захопленість. Я розумію це чудове відчуття, коли працюєш “в потоці”.

Також набагато легше бороти лінь, коли є звичка і графік, якого треба дотримуватись.

Великі цілі досягаються маленькими кроками. Поступово, регулярно, планомірно і спокійно, але ці кроки мають бути невідʼємною частиною життя.

Після емоційного піднесення прийде спад. Для планомірної роботи необхідні цілі, до яких треба йти невеликими рівномірними кроками. Це запобігає ривкам, надзусиллям і їх наслідку – вигоранню.

Опубліковано
В категорії Блог

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *